Тази история е паяжина от скъсани нишки: ако успееш да хванеш една, останалите се изплъзват. Това е историята на една тревожна поредица от смъртни случаи в света на порнографията между Рим, Милано и Торино, но е и историята на разследването, проведено от главен инспектор Витория Де Фео. Това е историята на двойка двайсетгодишни, Бет и Тео, които се озовават по същата следа в търсене на сензация, за да съживят своя блог, а също и историята на опита на един разследващ журналист да направи сензацията на живота си. Около техните сложни издирвания се движи сюрреалистичен хор от гротескни персонажи: хирурзи, които забогатяват, търгувайки със секс играчки, моделирани по анатомията на мъртви порнозвезди, лукави адвокати, които държат стажантите на къса каишка, съдебни анализатори, които се опитват да пробият като ютубъри, бивши актьори от детски предавания, изпаднали в немилост, психиатри, които се преобличат като авокадо по време на сеансите, словоохотливи инфлуенсъри, надрусани с кокаин, мазни мениджъри на порноактриси. Всичко това е придружено и подправено със синтетични наркотици и обвързващи договори , отрязани ръце и лимонови пайове, домашни зайци и траш програми, складове на Икеа и порнографски декори. Зад най-чистосърдечното разследване се разкриват прояви на една истинска порнография на съществуването, за която вече няма нищо неприлично.

Bintu, o Bintje para su abuelo, crece en una familia desestructurada en un elevado bloque de pisos en la Bélgica de los años noventa. Su padre viene del Congo y es un fanático religioso, un escritor venido a menos que no encuentra trabajo y que dedica los días a trabajar en sus memorias. Cuanto más se desilusiona, más recurre al alcohol y más agresivo se vuelve en el hogar. A pesar de todo, Bintje lo adora e intenta guiarlo por el buen camino. Sin embargo, cuando comprende que no hay nada que pueda hacer por él, rompe todo contacto. Treinta años después, Bintje está enferma, en la misma cama. Aún vive en aquel deteriorado bloque de apartamentos y lucha contra sus propias adicciones, separada y extrañada de su hijo. Su trabajo como profesora le da algo a lo que aferrarse, hasta que también pierde el control en clase y se ve obligada a afrontar los traumas de su infancia.

Ця книга короткої прози — свідчення солдата про досвід великої війни. Віра на фронті, братерство між військовими, страх і надія, смерть і Любов. Автор пропрацьовує власні травматичні спогади, але текст може стати психотерапією не лише для нього, а й для читачів. Автор говорить про себе, переповідає реальність та сни, але передовсім фіксує життя на межі. Розповідає про людей великої Любові, на яких все й тримається. Тут обʼявляється Господь Окопний, починається Найновіший Завіт, стає опорою українська культура в рюкзаку, а визнані метри воєнної літератури не витримують випробування реальністю. Їм про нас, українців, нічого не відомо. Про себе можемо говорити тільки ми, бо на Східному фронті все змінилось. І Артур Дронь говорить про це відверто і прямо. Як говорять ті, які були на межі. І повернулися.

Крим. Саме тут минуло дитинство, юність і перше кохання головної героїні роману. Саме тут вона зрозуміла, що є українкою. Ні дідусь-підполковник КДБ, ані російська кров у венах не стали цьому на заваді. Наче орнамент, у романі переплітаються кримськотатарська культура і українська історія. На сторінках книжки читач зустрінеться з кримськими татарами, караїмами, українцями, росіянами, німцями, євреями, греками, вірменами Криму, крок за кроком відкриватиме шафи з родинними скелетами. Разом з головною героїнею та її подругою Аліє пройде шлях від їхнього дитинства – з 1990-х – аж до окупації півострова Росією в 2014-му, з екскурсами в давнішу історію Криму. «За Перекопом є земля» — це спроба відкрити материк для півострова, а півострів для материка з незвичного ракурсу. Адже і там, і там є земля. Її варто пізнати й повернути їй цілісність.

Anećdotas es una novela sobre Mia y su familia, sobre quien recayó el llamado «borrado» realizado tras la independencia de Eslovenia. El borrado de habitantes fue uno de los acontecimientos más oscuros de la historia eslovena contemporánea: en el año 1992 más de 25.000 personas –en su mayoría antiguos ciudadanos de otras repúblicas yugoslavas– fueron borrados ilegalmente del registro de residentes permanentes. De la noche a la mañana se quedaron sin estatus jurídico, documentos de identidad ni derechos humanos fundamentales, con lo que pasaron a ser invisibles en su propio país. La novela desentraña el silencio en torno a este trauma; de ello no habla ni su familia ni la sociedad. La historia de Mia ofrece una mirada íntima sobre otra cara –menos célebre– de la independencia eslovena y el desmembramiento de Yugoslavia. Con un humor refinado y una delicada voz narrativa, la autora revela cómo los cambios sociales y políticos se reflejan en la vida diaria del individuo. Gracias a esta novela se trata por primera vez en la literatura eslovena el borrado desde una perspectiva infantil, de una niña que al principio no comprende el significado de ciudadanía, fronteras e identidad, pero que a medida que crece va entendiendo cada vez mejor por qué es importante tener suficientes «rayas» en la última letra de tu apellido. Si bien el debut literario de Tina Perić afronta un tema duro –el borrado– y casi cada frase escrita sobre ello causa dolor, no supone una lectura amarga. Esta medida burocrática, que en la infancia de la protagonista adquiere un nombre especial –«problemas con los papeles»–, no solo borra al padre de Mia del registro de residentes permanentes, despojándolo de todo derecho e imposibilitándole trabajar, sino que de algún modo lo borra también de la vida de su hija. Afortunadamente, no para siempre.