Dva malopridneža morata po naročilu usmrtiti špiclja. Med vandranjem po gorah in vaseh ju preganja lastna preteklost. Parabola kot iz sanj, postavljena v brutalen svet, z liki, ki jih strah drži v svojem primežu.

Ćrty jsou román o Miji a její rodině, kterou po osamostatnění Slovinska postihlo tzv. vymazání. Vymazání obyvatel bylo jedním z nejtemnějších okamžiků v moderní historii Slovinska. V roce 1992 bylo více než 25 000 lidí, převážně bývalých občanů ostatních jugoslávských republik, nezákonně vymazáno z evidence obyvatel s trvalým pobytem. Přes noc přišli o právní status, osobní doklady i základní lidská práva, a stali se tak neviditelnými ve vlastní zemi. Román prolamuje ticho, které toto trauma obklopuje. Nemluví o něm ani rodina, natož společnost. Mijin příběh nabízí intimní pohled na jinou, méně vznešenou stránku slovinského osamostatnění a rozpadu Jugoslávie. Se sofistikovaným humorem a citlivým vypravěčským hlasem autorka odhaluje, jak se společenské a politické změny odrážejí v každodenním životě jednotlivce. Slovinská literatura tímto románem poprvé zpracovává vymazání z perspektivy dítěte. Dívky, která zpočátku nechápe význam občanství, hranic či identity, ale během dospívání začíná čím dál víc chápat, proč je důležité mít háček na posledním písmenu svého příjmení.

Pripoved o mladi ženski, ki v raztrgani poročni obleki vandra po ulicah nadrealistične Varšave. Popackana je z zlato barvo, namesto torbice ima v roki steklenico vina, v korzetu pa skriva ukraden predmet. Povratek domov ji otežujeta apokaliptična vročina in oblak črnega dima, ki se pomika nad mesto. Osebe, ki jih sreča na poti, presenečajo še bolj kot vreme v prestolnici. Ambroży bi rad ustvaril mojstrovino, čeprav mu primanjkuje talenta. Ramona v okviru kompleksne nege rok strankam ponuja manikuro in prerokovanje iz dlani. Stefan trdi, da je albin – in vsaj eden od njegovih telesnih delov je res. Pogovori z njimi so podlaga za pripoved o sebi in svojih izkušnjah. Ali bolje: o osebi, v katero se trenutno uteleša, pravo ime junakinje namreč vse do konca ostaja skrivnost. Poznamo zgolj njen psevdonim – kot camgirl Violet Love nastopa za moške, ki ji plačujejo za uresničevanje svojih (pa ne le spolnih) fantazij. Prvenec Żarów preseneča: gre za kompleksno knjigo, zamotano in zelo čutno, v kateri je vsaka poved premišljena in na mestu. Koščke sestavljanke, ki nam jih je avtorica raztresla po straneh, je mogoče sestaviti nazaj v ne prav prijetno sliko – morda, nekako v duhu Davida Lyncha, vsi elementi ne bodo gladko padli na svoje mesto, morda nam bo v dlani ostal portret v črno oblečenega človeka s primestnega postajališča ali pa košček obtolčenega ogledalca. A skozi labirint tega romana teče nit, ki nam pomaga najti smisel. Treba je slediti kategoriji pogleda in moči. Kdo je močnejši? Oseba, ki gleda, ali oseba, ki za ta pogled nastopa? – Olga Wróbel, literarna kritičarka in kulturologinja

„Не искам да правя внушения, но скромното ми мнение е, че нещата с Том Келер се объркаха, още когато двамата му чичовци го заведоха посред нощ в гората и го накараха да върши неща, с които едно деветгодишно момче не би следвало да се занимава на такава крехка възраст.“ Така започва „Зверовете“, дебютният роман на Хейс Вилбринк. Действието се развива в Ахтерхук, сред рев на мотоциклети, безжалостни бракониери, ферми за норки и съмнителни сделки, които не могат да понесат дневната светлина. В този тайнствен граничен район израства Том Келер, най-младият потомък на най-известното семейство в околността и благословен с талант в мотоциклетния спорт. Когато години по-късно той внезапно изчезва, непокорната му дъщеря тръгва по следите му и се завръща в родното място, което води до драматична среща на семейството. „Още с първото изречение писателят ни потапя дълбоко в своя свят с майсторство, сравнимо с това на Габриел Гарсия Маркес. Невероятен роман. Изключително добър.“ — de Volkskrant „В разтърсващия дебют на Хейс Вилбринк читателят буквално усеща как селото го дебне с пронизващ поглед. Роман, който увлича като бурна река.“ — NRC

Estamos en el remoto pueblo de Nome, en Alaska, y corre el año 1921. Ada Blackjack, joven iñupiat, decide dejar en un hospicio a su hijo Bennett, enfermo de tuberculosis, hasta que encuentre la forma de mantenerlo. Pronto una oportunidad le cae del cielo: un barco proveniente de Seattle. En él van cuatro exploradores con ansia de aventuras y fantasías coloniales, también la gata Vic. Se dirigen a la isla de Wrangell —el último refugio de los mamuts— para anexionar el territorio a la confederación británica; están buscando a una iñupiat que cocine y cosa para ellos durante la travesía. Así es como Ada, desoyendo los augurios del chamán, se embarca en una expedición ártica. Pocos meses después todos los exploradores habrán muerto y Ada tendrá que sobrevivir sola en Wrangell con la única compañía de Vic. Para conseguirlo deberá parecerse al Gran Norte y reapropiarse de su identidad de mujer iñupiat, aplastada por años de colonialismo. Durante su transformación se enfrentará a las profundidades del hielo y de sí misma; al hambre; a la muerte de Dios; a Nanuq, el oso; así como a la posibilidad de no volver a Nome cuando llegue el barco de rescate. ¿De qué le servirá salvar a su hijo si el orden colonial nunca le dejará florecer? ¿Podrá ser ella ser buena madre si con el regreso se arriesga a la servidumbre? Su regreso final es para que Bennett conozca la ternura y el hielo de los suyos. «A veces hay que ir hasta el corazón del hielo para encontrar el fuego de la propia vida: una aventura colosal, íntima y universal, humana y más que humana, una oda a la descolonización y a la fuerza propia. La de una mujer. La de la Tierra misma». GABRIELA CABEZÓN CÁMARA «Sensacional por un montón de razones: la elección de un personaje tan significativo en el momento presente; el trabajo con los límites, las fronteras de género, clase, raza, especie; la violencia contra el cuerpo y las culturas; la delgada línea que separa la aventura y el descubrimiento, de la agresión colonialista; la relación entre conocimiento y dinero… Un libro, a la vez, clásico y extraño». MARTA SANZ

Jak wiele jesteśmy w stanie zrobić dla drugiej osoby? Dzieciństwo Danieli nie było wypełnione miłością. W dorosłe życie weszła z bagażem lęków. Te odzywały się z zadziwiającą regularnością – zawsze w sierpniu. Słoneczne dni kojarzą jej się nie z radością, tylko z bólem. Kiedy na studiach poznaje Štěpána, jest przekonana, że nareszcie zdoła się wyrwać z zaklętego kręgu letniej rozpaczy. Nie wie jeszcze, że nie tak łatwo uciec przed przeszłością. W powieści Srpny (pol. „Sierpnie”) Jakub Stanjura w oryginalnej formie podejmuje trudny temat gaslightingu – specyficznej formy manipulacji, która sprawia, że ofiara zaczyna podawać w wątpliwość swoje myślenie, wspomnienia i sposób postrzegania rzeczywistości.

Povestea unei tinere care hoinărește printr-o Varșovie suprarealistă într-o rochie de mireasă ruptă. E dată cu vopsea aurie, în loc de poșetă ține o sticlă cu vin, iar în corset ascunde un obiect furat. Întoarcerea acasă îi e îngreunată de o căldură apocaliptică și de nori de fum negru ce se îndreaptă spre oraș. Persoanele pe care le întâlnește sunt și mai surprinzătoare decât vremea din capitală. Ambroży vrea să creeze o operă de artă deși e lipsit de talent. Ramona se ocupă de mâinile clientelor într-un mod complex: face manichiura și ghicește în palmă. Stefan dă asigurări că e albinos – sau cel puțin așa e o anumită parte a corpului său. Discuțiile cu ei sunt doar un pretext pentru a povesti despre sine și experiențele sale. Sau mai degrabă despre persoana pe care o înfățișează, căci numele real al protagonistei rămâne un mister până la capăt. Știm numai pseudonimul ei – Violet Love, camgirl, cum se prezintă în fața bărbaților care o plătesc pentru a le îndeplini fanteziile, nu numai sexuale. „Sunt uimită de acest debut: Żarów a scris o carte complicată, încâlcită și foarte senzorială, în care fiecare frază e ingenioasă și necesară. Puzzle-ul împrăștiat de autoare în Descântecul șerpilor... se poate recompune din nou într-o imagine nu prea plăcută – poate în spiritul lui David Lynch, nu toate piesele încap ușor la locul lor, poate ne rămâne în palmă portretul unui bărbat îmbrăcat în negru într-o stație suburbană sau un ciob de oglindă. Dar prin labirintul acestei povești trece un fir care ne ajută să găsim sensul. Trebuie să ne orientăm înspre raportul privirii și al forței. Care e mai puternică? Persoana care privește sau cea care face spectacol pentru privire?” Olga Wróbel

«Невидимі» –– роман про неприйняття інакшості, у якому діти вигадують своїх батьків. Молода жінка, яка виросла в Дитбудинку, намагається подолати травми дитинства. Після низки розлук вона зустрічає Дару –– покинуту дитину, в якій упізнає маленьку себе. Прив’язується до неї й вирішує, що будь-якою ціною знайде спосіб подарувати їй життя, якого вона сама ніколи не мала. Це роман про людей із периферії суспільства. Різні сюжетні лінії переплітаються, щоб розповісти одну спільну історію: про невидимість.

«І якщо всі забудуть» — це історія про ідентичність, чужість і нерозуміння, перший роман Сельми Скендерович, лауреатки фестивалю молодої літератури “Urška Festival” 2020. «І якщо всі забудуть» — це роман дорослішання та пошуку ідентичності, який продовжує питання, що їх авторка ставила в дебютній збірці короткої прози «Чому мовчиш, Єво?». Першоосібна інтимна розповідь молодої студентки про історію класового сорому, наслідків сімейного насильства, досвіду відчуження та проблем з ідентичністю. Як жити, коли ти чужий і «тут», і «вдома»?

Крим. Саме тут минуло дитинство, юність і перше кохання головної героїні роману. Саме тут вона зрозуміла, що є українкою. Ні дідусь-підполковник КДБ, ані російська кров у венах не стали цьому на заваді. Наче орнамент, у романі переплітаються кримськотатарська культура і українська історія. На сторінках книжки читач зустрінеться з кримськими татарами, караїмами, українцями, росіянами, німцями, євреями, греками, вірменами Криму, крок за кроком відкриватиме шафи з родинними скелетами. Разом з головною героїнею та її подругою Аліє пройде шлях від їхнього дитинства – з 1990-х – аж до окупації півострова Росією в 2014-му, з екскурсами в давнішу історію Криму. «За Перекопом є земля» — це спроба відкрити материк для півострова, а півострів для материка з незвичного ракурсу. Адже і там, і там є земля. Її варто пізнати й повернути їй цілісність.