ми пішли в кодере грошей в нас було мало  чотири єврики половину поставили на рулетку і програли вийшли покурити і сказали другу половину ставимо на бетіс райо і ті і ті забивають ми зайшли всередину і дивимося на екрані кілька хортів бігли за зайцем але заєць був несправжнім можливо хорти не знали а може лише вдавали що не знають ми не зрозуміли як наша ставка зіграла ми пустили її на рулетку подвоїли виграш вийшли на вулицю зайшли до крамниці в холодильнику була пляшка несті зовні вкрита краплинками всередині повно маленьких кристаликів така вона холодна по наших спинах котилися краплі поту і стікали під футболками (усі краплинки на несті на наших спинах) зникли одночасно але ми не помітили коли вийшли на вулицю купили пакетики по п’ять євро сховали їх у шкарпетки сіли на узбіччі камінці впилися нам у стегна навіть у волосся на стегнах підрахували в нас все ще лишалися гроші хлопці що будемо робити замислилися дістали пакетики по п’ять євро зі шкарпеток сховали їх у кущах хочу пограти в теккен хочу пограти в фіфу хочу пограти в лайнейдж нагрянула поліція вивертайте кишені ні пане поліціянте в нас нічого немає вони пішли ми дістали пакетики по п’ять євро з кущів прикінчили їх і останній промінь сонця освітлював землю вісім хвилин до землі а потім стемніло сказали ходімо на атракціони покатаємося на машинках на автодромі сказали ходімо ну ж бо ми вже так давно туди не ходили подумали що нам би так не подобалося якщо ходили б постійно подумали що бажання це як рослина ти мусиш знати скільки води їй потрібно купили квитки позалазили у машинки повитягали шиї і дивилися на неонові вогні але музика була така гучна що ми не чули власних голосів а також голосів у голові які казали що щастя це як смерть мусиш вміти його прийняти підрахували у нас вже не лишилось грошей нам хотілося їсти і пити треба вертатися додому пішки додому йшли запхавши руки у кишені хтось сказав найкраща мить дня коли наша ставка зіграла а хтось сказав найкраща мить дня коли я не відчував себе самотнім а хтось сказав найкраща мить дня коли поліцейські пішли геть а хтось сказав найкраща мить дня коли хтось сказав о котрій годині ми зустрінемось сьогодні

[…]

коли помер твій батько ми не бачились багато років але я добирався двома літаками а потім таксі і пішов зустрітися з тобою в місті іншому ніж те де ми разом виросли деякі вулиці мені пам’ятались іншими те саме з будинками та лавочками в парках я не спитав тебе від чого помер твій батько щось з серцем гадаю також я не спитав про його вік але йому не було ще й шістдесяти потім ми побачили твого пса якому шістнадцять років а він досі живий хоча й осліп і мочиться в домі в цьому немає нічого нового він завжди мочився в домі потім приїхали всі решта ми після стількох років усі разом і ми пішли на учту мені хотілося плакати хоча помер не мій батько але я думав не варто плакати бо ми усі разом і я добирався двома літаками і таксі перед сном я випив чотири склянки води а потім налив собі ще одну але не зміг її допити і залишив на тумбочці

[…]

я торкався кінчиками пальців фактурних стін  у моїй кімнаті і думав: от якби стіни були гладкими і тільки-но пофарбованими я думав: цієї ночі плакатиму поки не засну я думав вийти на балкон і так і зробив і побачив цегляний будинок такий самий як мій цегла класна більш тривка ніж камінь і людська плоть і побачив антени та кондиціонери і я побачив рослини та інших людей на балконах і побачив як хлопець дзвонить по телефону і побачив як інший хлопець виходить з під’їзду і побачив як вони потиснули руки і попрощалися і побачив як серединою вулиці йде ще один хлопець з тату зідана на лівій нозі і не привітався з ним хоча знав його і побачив як інший хлопець катається на скейті серединою вулиці і коли я привітався з ним він подивився вгору примруживши очі і коли розгледів мене розплющив їх і також розтулив рота та усміхнувся і пішов собі вулицею далі і коли він пішов я побачив крамницю на розі і помітив на ній вивіску продається пригадав що раніше там була перукарня а ще раніше відеоклуб а ще раніше одна пані продавала там хліб а ще раніше я не знаю я тоді ще не народився і коли сонце почало сідати кольори змінилися їх стало важко пояснити як тоді коли хочеш сказати назву дерева але не знаєш назв дерев як тоді коли хочеш сказати назву квітки але не знаєш назв квіток то нічого страшного  якщо не знаєш їх цілком достатньо мати впевненість що вони ще довго там будуть так само як цегла і коли сонце зникло я пішов до когось додому бо його батьки поїхали у відпустку і тому що він жив через кілька вулиць від мене але в такому ж цегляному будинку як мій ми грали в pes6  грали 2 години інтер челсі і 3 години барса мілан потім завантажували музику з торрента і пускали пісні на ютубі потім я розглядав постер з аль пачіно в обличчі зі шрамом і мені хотілося щоб він висів на стіні у моїй кімнаті але мені також подобалося що він висить у кімнаті іншого і я зможу його бачити коли до нього приходитиму я йшов додому пішки і думав: от би поїхати автобусом але в мене не було грошей і подумав: от би сісти в автобус і не знати де я зійду дорогою дивитися на хлопців які випростовуватимуть свої тіла вхопившись за  поручні заледве на мить напруживши м’язи поки автобус проїжджатиме вулицями і думав про це але не мав грошей і вже пізно а вдома я ввімкнув телевізор але нічого не знайшов і думав: я знаю що в цьому світі є щось іще крім того що я вже бачив окрім крамниці на розі крім дому друзів окрім місця куди тебе може довезти автобус окрім будинків і фабрик окрім незабудованих земельних ділянок  я знаю що є більше набагато більше  знаю що є інші світи знаю що я їх не пізнаю знаю що мене все лякає знаю якими є коридори мого дому тому не вмикаю світла і в темряві падаю в ліжко знаю коли на самоті я сумніший бо знаю на людях не варто виглядати сумним я все це знаю а ще знаю що відчуваю сум між горлом та животом він триватиме багато років триватиме довше ніж цегла розрахована тривати довше людей тому що коли мій сум помре він перетвориться на енергію спроможну переміщатися світом енергію яка зможе рухатися вгору і вниз вперед і назад яка зможе проникнути в груди якогось іншого хлопця в якомусь іншому куточку планети і коли життя на планеті скінчиться і не залишиться жодної ознаки життя вона переміщатиметься через нескінченність всесвіту щоб показати що хоча й непотрібна вона таки була неминучою.

[…]

на пляжі ми поклали рушники поруч але ви залишилися наодинці повір мені було байдуже коли ти поклав голову їй на ноги і вона поцілувала тебе рот в рот з такої відстані має бути видно дуже великі ніздрі має бути видно всі плями і волосинки які можна помітити лише зблизька вона провела пальцями по твоєму волоссю наче копалася в піску повір мені було байдуже коли інші пішли купатися а я залишився на рушнику я розважався дивився на небо і бачив помаранчеві хмари хай би пішов дощ думав я дивився на море і чув крики мартинів дивився на пісок і гладив його пальцями  наче твоє волосся знайшов шматочки відшліфованого скла і червонуваті мушлі я залюбки скупався б але вони вже були дуже далеко мені було байдуже бо я не так добре плаваю коли інші повернулися я не слухав про що вони говорять (ми як ті рослини що ростуть у пісках) (це все питання розмноження) (виживання) (це важко зрозуміти якщо ще не займався сексом) (якщо не розумієш важливості слини) вночі моє тіло горіло я сказав собі: лишатимусь усе літо сам і у вересні шукатиму роботу за кордоном коли ви пішли до ліжка я уявляв вас разом мабуть ваші тіла також пашіли від сонця я думав що вона цілуватиме тебе рот в рот думав що більше ніхто не почує того що ви говорите що в темряві не видно тих волосинок та плям і ніхто не помітить що твої вії довші ніж її а ще думав що хочу плавати краще і не відчувати як серце часом вкривається дивною цвіллю як останній апельсин у фруктовому кошику

[…]

хтось колись сказав я візьму цю глину і зроблю цеглину потім ще одну потім ще одну потім їх складу докупи потім збудую дім потім з’явилося все інше: будинки міста міста навколо тих міст і в тих будинках у тих містах навколо тих міст живуть люди які день у день виходять у внутрішній дворик і вішають білизну з такою ж дбайливістю як це робили їхні матері дивляться на небо і думають хай набіжать хмари хай піде дощ і змиє весь бруд шар за шаром зчистить  фарбу зі стін змиє зсохле після кількох днів на сонці собаче лайно змиє дерева та гілля автівки та мотоцикли дощ який не вщухатиме і перетворить вулиці на річки які потроху підмиватимуть один за одним будинки метр за метром асфальт хай дощ покінчить зі спекою і коли покінчить зі спекою і з будівлями з автівками і з деревами і з мотоциклами і з ліхтарями хай піде слабший дощ який дозволить нам гуляти без одягу і дивитись на небо з розкритими обіймами і твердим прутнем який назавжди очистить нашу шкіру такою була б наша мрія: порожній світ світ який вже не зможе завдати тобі болю навіть якщо ти думаєш що цей світ також не може але цей світ який почався з цеглини цей світ таки зміг позбавити тебе можливості знайти красу і тому в цьому світі в якому є так багато красивих речей які ми не спроможні знайти нам довелося шукати пристановище в усьому поганому і хворому і тому тепер ми повинні знайти красу там де її ніхто досі не бачив