View all filters
Clear
Through the Rabbit Holes
Wander into magical realms and fantastical worlds where reality is constantly redefined or questioned
Sulinin glas
Bajo el cielo de Crimea
Lotosovi cvetovi koji se zatvaraju (kada se u njih uđe) (Put percepcionera)
„U ruci držite roman koji obiluje licima koja su delimično nestala, delimično (ne)stvarna, na marginama istinitosti.
U hostelu Preko granice moguće je veđto spojeno i ujedinjeno sa nemogućim, ipak sve je izuzetno životno i materijalno, neknjiško. Lekićeva jezička izbrušenost i detaljistički pristup rubnim emocionalnim stanjima navodi preko granice očekivanja.“
Ovce jsou celé
Lotusbloemen die sluiten (als je ze binnen gaat) (De weg van de waarnemer)
Přibližně v ten samý okamžik mě pohltilo město
Лотос — квітка, яка закривається (коли потрапляєш всередину) (Шлях перцепціонера)
Вівці цілі
Навіть коли здається, що час застигає, а земля зупиняється, приходить зима. Сіріє небо, шелестять висохлі трави, мерехтять гірлянди під гул генераторів — більше для світла, ніж для свята. Люди живуть війну як уміють, роблять свій вибір, як можуть: відпустити чи хай там що, аби свої були цілі? Чи стане серця для любові у темну добу? У засніжених очеретах Дніпра, на спустілих вулицях, що стікаються з пагорбів до траси, у темних хатах, де поріг обсипають маком від нечисті, а душі померлих приходять за Різдвяні столи, Яна переступає через дірку в паркані і вплутується у дилеми, де немає ані правильних запитань, ані відповідей, але є Максим, непевність, любов і вівці.
Ovce so cele
Kwiaty lotosu, które się zamykają (gdy się do nich wejdzie)
La voce di Sulina
Гласът на Сулина
Non c’è nessuno come te (Soggetti in volo)
Živý plot
Een Oekraïens kerstverhaal
Uy, nenas (It’s Both Heaven and Hell Here. Moldova: a Century of Lived History)
Meine Mutter hat Blumen gezüchtet
Iarna
Nikogar ni, ki bi ti bil podoben (Leteči ljudje)
Kratke zgodbe v zbirki Leteči ljudje druži stikanje s tujimi in neizživetimi življenji: preslikave se dogajajo tako znotraj zgodb kot v druge, že napisane zgodbe, pa tudi v resnično življenje. Zgodbene niti, zaznamovane s kratkimi stiki in odprtimi možnostmi, se pnejo kot žice daljnovodov skozi mestni trušč. Protagonisti pogosto sanjarijo o življenjih, ki bi jih lahko živeli, ta pa pred njih stopajo včasih kot prikazni, včasih pa kot povsem otipljive alternative. Odnehanje in pasivnost se v zbirki pojavita večkrat, vendar pogosto kot (paradoksalno) ključen element aktivnega odpora proti nastalim okoliščinam. Leteči ljudje se dogajajo na razpotju različnih usod, tam, kjer je mogoče vse, četudi le za hip.
Ajda Bračič (1990) je arhitektka, urednica in publicistka. Kot piska in urednica sodeluje z več slovenskimi mediji s področja arhitekture in kulture. Za svoje pisanje je prejela nekaj nagrad na prepoznavnih literarnih natečajih. Zbirka kratke proze Leteči ljudje je njen knjižni prvenec.